Місцезнаходження:   ГоловнаВолинь

Герби міст Волині

Герби міст Волинського краю переважно сягають своїм корінням давніших часів, однак їхня емблематика насичена мотивами української старовини та лицарства. У цій групі геральдичних пам'яток чи не найяскравіше з-поміж усіх стародавніх гербів міст Правобережжя відбилися реалії минулого нашої країни. Це не є дивним, оскільки формування міської геральдики Волині розпочалося ще за княжої доби і найбільшого розквіту досягло у XVI-XVIII століттях, коли українське гербівництво послуговувалося настановами ранньогеральдичного періоду, відзначеного саме такими мотивами у переважній більшості тогочасних міських відзнак. Але навіть пізніше, за доби "масової герботворчості" та у XIX столітті, головний зміст тематики волинських міських гербів суттєвих змін не зазнав. Якщо наприкінці XVIII століття у численних гербах українських міст домінували "мирні" символи праці та природи, а також "промовисті" емблеми, то для розроблених тоді ж проектів міських відзнак Волині ця тональність була майже цілком чужою (виняток становили лише герби містечок Лабуня та Дубровиці). Зберігалася ця традиція і у проектах емблем міст Західної Волині, затверджених у другій половині XIX та на початку XX століття.

За рисами геральдичної тематики більшість міських гербів Волині можна поділити на декілька умовних груп, властивих українському гербівництву ранньогеральдичного періоду. Насамперед це стосується, звичайно ж, відзнак, які виникли за доби литовсько-польського панування. Так, серед їхньої символіки можна побачити зображення святих (герб Овруча), архітектурних споруд (герби Житомира, Заслава, Острога, Рівного). Ці ж мотиви наявні і в гербах, створених у російській імператорській Герольдії з кінця XVIII по початок XX століття (малюнки фортець та веж у гербах Кременця, Луцька, Чуднова). Типові взірці конкретизованої міської символіки "масового" періоду становлять собою, відзнаки Лабуня та Дубровиці. Оригінальними зразками "промовистих" емблем є герби Ковеля 1852 року та Дубна 1911 року. Щодо гербів Новограда-Волинського та Володимира-Волинського, то їхні прототипи датуються ще княжою добою. Так само пов'язаним із подіями княжого минулого, хоч і створеним лише 1796 року, був герб Радомишля.

Усі ці особливості постання міської геральдики волинського регіону, звичайно ж, значною мірою були зумовлені особливостями його історичної долі.

"Повість врем'яних літ" повідомляє про те, що уже у середині VI століття в долині Західного Бугу існували поселення слов'янського племені дулібів. Пізніше цю землю опановує інше плем'я - волиняни, столичним містом яких стало городище Волин (нині село Грудек на території Замойського воєводства Польщі). Протягом Х-ХІІ століть на території Волинської землі виникають такі визначні міста, як Луцьк, Дубно, Острог, Чорторийське, Пересопниця та інші. Княжою столицею краю незмінне залишався Володимир, заснований, за літописними даними, у 988 році Володимиром Великим.

1199 року князь Роман Мстиславич об'єднав Волинське князівство з Галичиною, що стало початком нового державного утворення на заході України-Русі - Галицько-Волинського князівства з окремим княжим столом на Волині. Протягом XIII століття цей стіл посідали син Романа Мстиславича Василько та його нащадок Володимир Васильковий, відомий своєю пристрастю до "книжного вчення". Небіж цього князя Юрій Львович, який дістав, подібно до свого дідо Данила Галицького, титул "короля Русі", зробив місто Володимир столицею всієї Галицьке-Волинської держави. Саме під час князювання Юрія Львовича на Волині остаточно усталився місцевий княжий знак.

Останнім волинським князем історики вважають литовського княжича Любарта Гедиминовича, запрошеного володимирськими боярами після убивства Юрія-Болеслава у 1340 році. Під владою Любарта Волинь залишалася й надалі, після приєднання краю до володінь Великого князівства Литовського. У XV столітті Волинське князівство було перетворено на воєводство, яке пізніше, згідно з рішенням Люблінського сейму 1569 року, перейшло під юрисдикцію Королівства Польського. Воєводство поділялося на три повіти: Луцький, Володимирський та Кременецький. Адміністративною столицею Волині став Луцьк.

За доби литовського панування численні міста Волині отримали великокняжі привілеї на магдебурзьке право. Так, Луцьк одержав подібний привілей 1432 року, Кременець - 1438 року, Рівне - у 1490-х роках, Дубно - 1498 року, Володимир - 1509 року, Ковель -1518 року. Досить часто ці привілеї містили малюнки та описи гербів, наданих тоді ж містам.

Внаслідок другого поділу Речі Посполитої велика частина Волинського, а також Овруцький та Житомирський повіти Київського воєводства, значне число міст яких також одержали магдебурзьке право та герби за часів литовсько-польського панування, відійшли до Російської імперії. 1793 року на цих землях було утворено Ізяславське намісництво, невдовзі перейменоване на Волинське, яке поділялося на десять повітів: Новоград-Волинський, Домбровицький, Житомирський, Заславський (Ізяславський), Лабунський, Овруцький, Острозький, Радомиський, Рівненський та Чуднівський. 22 січня 1796 року губернському місту Новограду-Волинському та всім повітовим містам намісництва було затверджено герби. 1795 року, після третього поділу Речі Посполитої, до Волинського намісництва додалося ще п'ять повітів - Володимирський, Ковельський, Луцький, Дубнівський та Кременецький (два останні деякий час належали до Подільського намісництва).

У 1797 році Волинське намісництво було перетворено на губернію. Радомиський повіт тоді ж було зараховано до сусідньої Київської губернії, міста Домбровиці, Лабунь та Чуднів - понижено до статусу містечок. Центром Волинської губернії згідно з указом від 24 червня 1804 року став Житомир.

Протягом XIX століття Герольдія неодноразово зачіпала у своїй роботі питання про створення гербів для п'ятьох міст Західної Волині, однак першим реальним кроком у цьому процесі стало лише затвердження герба для Ковеля 20 липня 1852 року. Згодом, 8 грудня 1856 року, було узаконено крайовий герб Волинської губернії, а 31 січня 1874 року - герб повітового міста Кременця: автором проектів обох відзнак був герольдмейстер Б.Кене. Щодо Володимира-Волинського, Дубна та Луцька, то їхні емблеми дістали затвердження лише на початку XX століття - 27 січня 1911 року.

Нарешті, у міжвоєнний період на території Західної Волині, що з 1923 року опинилася в межах Польщі, було проголошено повітовими містами ще шість колишніх містечок губернії - Горохів, Здолбунів, Камінь-Каширський, Костопіль, Любомль та Сарни. На жаль, до наших днів не дійшли відомості про тогочасну геральдику жодного з цих міст, окрім Любомля, про герб якого вдалося зібрати спогади місцевих старожилів.

Copyright © 2011 Герби міст України