Місцезнаходження:   ГоловнаСлобожанщинаХарків

Харків

ХарківПерша згадка про місто у документальних джерелах датується 1650 роком. "Хроно-географічний опис міста Харкова", складений осавулою Максимом Горленським у 1767 році за розпорядженням тогочасного слобідсько-українського губернатора Щербиніна, відзначав, що з середини XVII століття у діловодстві Харківського козацького полку постійно вживався так званий "герб полковника Харківського" з зображенням натягнутого луку зі стрілою. Кольори цього герба різні описи позначають по-різному: золотий лук на зеленому тлі або ж чорний лук на золотому тлі.

Назву "герб полковника Харківського" можна трактувати подвійно - як сталу геральдичну відзнаку усього полку, яку за традицією вживав у його діловодстві кожен полковник, або як родовий герб конкретної особи, що очолювала полк. "Герб полковника Харківського" справді дещо нагадує поширений в українській старшинській геральдиці польський шляхетський герб під назвою "Лук", але відомостей про те, що хтось із харківських полковників мав родовий герб із подібною символікою, досі не віднайдено.

Цілком відмінною від цього герба була у XVII столітті емблематика харківського полкового прапора, на якому містилося зображення хреста, оточеного сяйвом, та двох ангелів.

У 1734 році було зроблено першу урядову спробу змінити символіку Харківського полку. Герольдмейстер И.Бекенштейн тоді виконав кілька проектів емблем для харківських полкових прапорів із такими зображеннями: на срібному тлі дві піднесені руки, "ліва з залізами, а права з мечем, на знак того, що татарське ярмо шаблею відвертається"; на червоному тлі меч, навколо якого обвилася змія; на блакитному тлі зачинена золота брама, яку захищають озброєні воїни, що стоять з обох боків; на червоному тлі зелена гора, на якій золотий щит та два перехрещені списи; на золотому тлі чорна, увінчана двоголовим орлом піраміда, над якою дві червоні шаблі; на зеленому тлі лелека, що тримає дві стріли, тощо. Усі ці проекти не мали ніякого безпосереднього зв'язку з конкретними містами і виступали як суто абстрактні алегорії міст-фортець. Можливо, саме з цієї причини проекти Бекенштейна не дістали затвердження і згодом забулися.

З 1771 року Герольдію очолив відомий російський історик М.М.Щербатов. У складеному ним полковому гербівнику 1776 року є проект герба для Харківського полку: на зеленому тлі - навхрест покладені античні символи багатства й торгівлі: ріг достатку, або корнукопія, та Меркуріїв жезл, або кадуцей. Це мусило означати: "по-перше - достаток навколишніх сторін того міста і по-друге - власне його торгівлю, що відбувається на визначному тамтешньому ярмаркові". Проект було виконано у дусі панівного у тогочасному мистецтві стилю - класицизму, у якому античні алегорії набували якнайбільшого поширення.

Після утворення у 1780 році Харківського намісництва виникла потреба надати його містам герби. Первісний проект нового міського герба Харкова, створений тоді у Герольдії, мав у своїй основі "герб полковника Харківського" XVII століття і виглядав так: "На зеленому тлі щита жовтий лук. Тятиву міцно натягнуто; стріла готова поцілити у ворога". Символіку цього герба автори проекту пояснили так: "З Дніпра прийшов козак, озброєний луком та стрілами, що прозивався Харком, і оселився над річкою. Від його імені річка та місто почали зватися Харковом".

Іншим тогочасним проектом харківського герба стало зображення, описане його автором як "на багатому пасовиську кінь легкий та гарний, що вільно пасеться". Даний герб повинен був відображати значний розвиток конярства у Харківському намісництві. Пізніше, 1878 року, цю ідею частково використав Б.Кене у своєму варіанті герба Харківської губернії.

Однак жоден із цих проектів не став остаточною редакцією емблеми міста. Подаючи у 1781 році ескізи міських гербів Харківського намісництва до узаконення, герольдмейстер О.Волков повністю запозичив проект харківської відзнаки з гербівника М.М.Щербатова 1776 року, означивши його як "старий герб". 21 вересня 1781 року цей варіант герба без жодних змін отримав імператорське затвердження: "На зеленому тлі навхрест покладені ріг достатку з плодами й квітами в ньому та кадуцей, або Меркурію жезл, на знак як достатку довколишніх сторін того міста, так і торгівлі, що відбувається на тамтешньому визначному ярмаркові".

У другій половині XIX століття Б.Кене, переглядаючи герб Харківської губернії, визнав його античну міфологічну символіку непридатною для геральдичного використання. Запропонований Кене новий проект, цілком відмінний від герба 1781 року, дістав урядове затвердження 5 липня 1878 року, його опис був таким: "На срібному щиті чорна відірвана кінська голова з червоними очима та язиком; у червоній голові щита золота шестипроменева зірка між двома золотими візантійськими монетами. Щит увінчаний імператорською короною й обрамлений золотим дубовим листям, з'єднаним Андріївською стрічкою".

Символи цього нового герба також були тісно пов'язані з конкретними явищами у побуті краю: кінська голова символізувала розвиток конярства у губернії, зірка - Харківський університет, золоті монети - добробут і багатство Слобожанщини.

Однак історія нового герба Харківщини виявилася недовголітньою. Після його узаконення Харківське дворянське товариство надіслало до імператора петицію з проханням відновити для губернії "старий", тобто наданий ще 1781 року, герб. Прохання дворянського товариства Олександр III задовольнив своїм указом від 21 травня 1887 року, згідно з яким герб Харківської губернії мусив відтепер виглядати так: "На зеленому щиті навхрест покладені золотий ріг достатку та кадуцей, жезл якого також золотий, а крила та змії срібні. Щит увінчаний імператорською короною й обрамлений золотим дубовим листям, з'єднаним Андріївською стрічкою". В такому варіанті герб зберігся до 1917 року.

Copyright © 2011 Герби міст України