Місцезнаходження:   ГоловнаРозточчя і Бойківщина

Герби міст Розточчя і Бойківщини

Сучасна територія Львівської області України обіймає переважно такі природно-етнічні регіони нашої держави, як Розточчя, тобто гориста місцевість між верхоріччями Дністра та Західного Бугу, та Бойківщина - північно-східні передгір'я Карпат.

За княжої доби Бойківщина та Розточчя входили до складу Галицької та частково Волинської (північне Розточчя) земель. Серед найдавніших міст краю слід відзначити Белз, Звенигород, деякі менші оселі. Пізніше, за часів князювання Данила Галицького та його наступників, процес розбудови городищ у Галичині став інтенсивнішим: саме на цей час припадає заснування таких міст, як Городок, Вишня, Старий Самбір і, звичайно ж, Львів.

У XIV столітті територію Розточчя та Бойківщини було приєднано до Королівства Польського, а у першій половині XV століття - зараховано до складу Руського та частково Белзького воєводств. У межах Руського воєводства землі зазначених регіонів увійшли до Львівської, Перемиської та частково Сяніцької адміністративних земель. У Львівській землі у XV столітті виділялися Львівський, Глинянський, Городоцький, Жидачівський, Олеський та Щирецький повіти; у Перемиській - Перемиський, Переворський, Дрогобицький, Мостиський, Самбірський та Стрийський (пізніше число повітів скоротилося).

Протягом XIV-XVIII століття значне число міст Львівщини та Белзщини одержало від польського королівського уряду привілеї на користування магдебурзьким правом. 1368 року такий привілей дістала Судова Вишня, 1389 року - Городок, приблизно тоді ж - Дрогобич, 1390 року - Самбір, 1394 року - Щирець, 1404 року - Мостиська, 1408 року - Нижанковичі, 1421 року - Стара Сіль, 1424 року - Сокаль, 1425 року - Краковець, 1473 року - Комарно, 1509 року - Белз, 1513 року - Стрілища, 1528 року - Хирів, 1538 року - Варяж, 1551 року - Фельштин, 1553 року - Старий Самбір, 1559 року - Великі Мости, 1563 року - Яричів, 1566 року - Добромиль, 1569 року - Бібрка, Куликів та Яворів, 1578 року - Наварія, 1580 року - Немирів, 1591 року - Магерів, 1603 року - Жовква, 1611 року - Янів, 1622 року - Рава-Руська, 1646 року - Рудки, 1686 року - Тартаків, 1699 року - Кукезів і, нарешті, 1730 року - Турка. Найчастіше під час отримання магдебурзького права місто одержувало й герб.

Після першого поділу Речі Посполитої, який відбувся у 1772 році, Галичина опинилася у складі Австрії. На Розточчі та Бойківшині було утворено Львівську, Жовківську та Самбірську округи; крім того, деякі українські повіти було приписано до Перемиської округи. Починаючи з 1788 року, цісарський уряд затвердив для повітових та заштатних міст цих округ герби, у яких повторювалася символіка давніших відзнак цих міст, узаконених ще польськими королями. На жаль, дати затвердження більшої частини гербів цього ряду нині є невідомими.

Нарешті, після розпаду Австро-Угорської імперії та остаточного приєднання Галичини у 1923 році до Польщі українські землі Розточчя та Бойківщини увійшли до складу Львівського воєводства, де було утворено Львівський, Бобрецький, Городоцький, Добромильський, Дрогобицький, Жовківський, Мостиський, Равський, Рудецький, Самбірський, Сокальський, Старосамбірський, Турчанський та Яворівський повіти. Кожному з повітових міст Львівщини було ще раз підтверджено його давніший герб.

За тематикою своєї символіки герби усіх міст Розточчя та Бойківщини є типовими для ранньогеральдичного українського гербівництва доби Речі Посполитої. Як і у попередніх випадках, їх можна поділити на кілька тематичних груп: "промовисті" емблеми (герби Бібрки, Винників, Мостиськ, Сокаля, Старої Солі, Судової Вишні, Щирця), зображення архітектурних споруд (герби Белза, Вибранівки, Городка, Наварії, Рави-Руської, Рудок, Сокаля, Судової Вишні, Щирця), "соляна" символіка (герби Дрогобича, Старої Солі), шляхетські відзнаки власників та добродійників міст (герби Великих Мостів, Гусакова, Добромиля, Жовкви, Кристинополя, Магерова, Немирова, Нового Міста, Старої Солі, Турки, Фельштина, Хирова, Яворова), геральдично-декоративні композиції (герби Комарного, Куликова, Старого Самбора). Окремо у цьому ряді стоять герби Нижанковичів та Самбора, де використано характерний для міської геральдики доби Королівства Польського символ мисливства - "оленя святого Губерта", а також герб містечка Яричева з зображенням Богородиці як легендарної покровительки міста (цей мотив, як ми уже знаємо, також був поширеним у гербівництві міст України ранньогеральдичного періоду) та споріднені з ним герби Варяжа з образом євангелиста Марка та Янова з зображенням Архангела Михаїла.

Copyright © 2011 Герби міст України