Місцезнаходження:   ГоловнаПравобережжя

Герби міст Правобережжя

1471 року на землях колишнього князівства було утворено воєводство, яке складалося з Київського, Овруцького та Житомирського повітів (деякий час виділялися також Канівський та Черкаський повіти). З 1569 року воєводство у складі новоутвореної держави — Речі Посполитої було передано під безпосередню юрисдикцію польського короля. Протягом XVI-XVIII століть значна частина міст воєводства, зокрема такі міста, як Васильків, Чигирин, Канів, Черкаси та інші, одержали королівські привілеї на користування магдебурзьким правом, яке передбачало вживання у міському діловодстві гербів та гербових печаток.

За доби Хмельниччини на правобережній Київщині було утворено Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Уманський, Черкаський та Чигиринський козацькі полки (пізніше до них додався також Паволоцький полк). Регіон увійшов до складу Правобережної Гетьманщини. У другій половині XVII століття посаду гетьмана Правобережної України займали Павло Тетеря (1663-1665), Степан Опара (1665), Петро Дорошенко (1665-1676), Петро Суховієнко (1668-1669) та Михайло Ханенко (1670-1675).

Наприкінці XVIII століття, за другим поділом Речі Посполитої, територія Київського воєводства (центром його після приєднання Києва до Московської держави став Житомир) відійшла до складу Російської імперії. На Правобережжі було утворено Канівський, Корсунський, Богуславський та Димерський повіти, зараховані до Київського намісництва, та Черкаський і Звенигородський повіти, приписані до Вознесенського намісництва. У 1797 році намісництва було ліквідовано, і на Правобережжі з'явився новий адміністративний регіон - Київська губернія. Протягом першої половини XIX століття її повітовий склад неодноразово зазнавав змін. Остаточний адміністративний поділ губернії, який проіснував до 1917 року, нараховував дванадцять повітів: Київський, Бердичівський, Васильківський, Звенигородський, Канівський, Липовецький, Радомиський, Сквирський, Таращанський, Уманський, Черкаський та Чигиринський. Кожне з повітових міст Київщини за доби Російської імперії мало свій герб.

У 1846 році було складено (і, ймовірно, затверджено) проект герба міста Бердичева, який не увійшов до Повного зібрання законів Російської імперії. Пізніше, 26 грудня 1852 року, узаконення дістали герби Василькова, Звенигородки, Канева, Таращі, Черкас та Чигирина. Щодо герба Умані, то його було затверджено імператором 6 серпня 1845 року, коли Умань мала статус військового поселення й підлягала в адміністративному відношенні військовому відомству. Деякий час (до 1846 року) вживало свій герб, наданий ще 1620 року, і місто Богуслав, що було тоді центром повіту.

Більшість гербів названих міст було виконано у дусі, навіяному традиціями ранньогеральдичного періоду (у гербі Чигирина навіть повторювалася міська відзнака кінця XVI століття). Це стосується таких символів, як зображення архітектурних споруд (церкви та замку) у гербах Василькова та Звенигородки, воїна у гербі Канева, зброї у гербі Чигирина, орла та коня у гербах Таращі та Черкас. Герб Бердичева являв собою видозмінену емблему сусіднього містечка Махнівки доби "масової герботворчості" кінця XVIII століття, композиція герба Умані була типовою для міських відзнак середини XIX століття, створюваних здебільшого на місцях.

Copyright © 2011 Герби міст України