Місцезнаходження:   ГоловнаПравобережжяБердичів

Бердичів

БердичівПерші відомості про місто Бердичів на річці Гнилоп'яті датуються в історичних джерелах 1320 роком, коли великий князь литовський Гедимін, за часів якого Київщина вже була васальною землею Литви, подарував його шляхтичу Тишкевичу. Володінням Тишкевичів місто залишалося й надалі. 1627 року тогочасний власник Бердичева Ян Тишкевич, який трьома роками пізніше став київським воєводою, заснував у місті монастир чернечого ордену босих кармелітів.

На початку XVIII століття в Бердичеві вже існували цехи, а 1765 року польський король надав його мешканцям право щорічних ярмарків. Цілком можливо, що тоді місто одержало й герб, але його опис та зображення до нашого часу не дійшли.

Після приєднання Правобережжя до Російської імперії Бердичів став заштатним містечком Махнівського повіту, а у 1845 році був підвищений до статусу повітового міста Київської губернії. Перед урядовими установами постало питання про затвердження для Бердичева герба. Зокрема, пропонувалося створити герб за мотивами давнішої, складеної 1796 року відзнаки колишнього повітового містечка Махнівки, однак київське губернське правління відхилило цю пропозицію. Невдовзі, 1846 року, губернський землемір надіслав до Герольдії інший проект бердичівського герба, до якого додав такий опис: "Під час створення його взято за основу окремі й загальні відомості про місто, а саме: відмінність Бердичева від інших міст відомою внутрішньою й зовнішньою торгівлею, означеною у гербі Меркурієвим жезлом та конем, що скаче, родючість плодів у місті, означена рогом достатку, та панування над Бердичевом гетьмана Палія, зображеного козаком, що тримає в руці списа". Останнє зображення, навіяне досить суперечливими й трагічними подіями української історії, пояснювалося в примітці, доданій до опису, так: "Коли Семен Палій набув по правий бік Дніпра такого впливу, що до нього почали переходити всі невдоволені Мазепою, то Мазепа, відвідавши зі значним почтом Бердичів, запросив сюди з Фастова Палія. Добродушний Палій, розраховуючи на свою популярність у народі, з'явився на запрошення й під час бенкету за наказом Мазепи був схоплений і замкнений до монастирської тюрми, де й утримувався до заслання на Сибір".

Надмірна ускладненість та окремі неточності проекту (наприклад, у його описі Палія, який на час зображуваних подій був фастівським полковником, названо "гетьманом") стали причиною його відхилення Герольдією. Остаточний варіант бердичівського герба було все ж розроблено на основі символіки герба містечка Махнівки. Відомий київський краєзнавець XIX століття Лаврентій Похилевич наводив такий його опис: "Герб Бердичева має на зеленому тлі навхрест покладені срібні ткацькі речі, а саме: просто - бердо, а навскіс - човник та цівку, а з боків золоті нитяні клубки. Раніше це був Махнівський герб".

Опис, наведений Похилевичем, справді збігався з урядовим описом герба Махнівки 1796 року, лише фігури, названі у бердичівському гербі "клубками", у махновському гербі було визначено як "паки краму". Крім того, у своїй новій ролі ця відзнака набувала "промовистого" змісту (Бердичів - бердо), а також відбивала яскраві риси місцевого промислу.

Даний герб Бердичева, очевидно, було затверджено невдовзі після створення проекту, але до Повного зібрання законів Російської імперії він не увійшов.

Copyright © 2011 Герби міст України