Місцезнаходження:   ГоловнаПоділля

Герби міст Поділля

Процес виникнення та розвитку міської символіки Поділля є досить складним і оригінальним. Щоб чіткіше простежити та визначити його властивості, слід, звичайно ж, перш за все звернутися до історії Подільського краю як окремого адміністративного регіону старої України.

За княжої доби більша частина Поділля входила до складу Галицького князівства, за винятком північної частини, яка була тоді західною околицею Київської землі. У ХІІ-ХІІІ століттях на Поділлі вже існували такі міста, як Ушиця (майбутня Стара Ушиця), Тихомль (майбутній Ямпіль), Межибоже, Бакота, Каліус. Однак особливо інтенсивний розвиток міст у Подільському регіоні припадає на XIV століття, коли край опинився у володіннях Великого князівства Литовського. "Отчичами й дідичами" Поділля стали тоді князі Юрій, Олександр та Федір Коріятовичі, сини Коріята, брата великого князя литовського Ольгерда. Протягом XIV-XV століть Подільська земля була постійним предметом незгоди між Литвою та Королівством Польським, війська якого у 1430 році у боротьбі з прихильниками литовського князя Свитригайла остаточно захопили Поділля. Невдовзі, 1434 року, на землях краю було утворено Подільське воєводство. Остаточні межі воєводства було визначено у 1581 році. Згідно з винесеними того року сеймовими рішеннями воно поділялося на два повіти - Кам'янецький та Летичівський (у XV столітті виділялися також Червоногородський, Скальський, Смотрицький, Бакотcький, Рівський (пізніше названий Барським) та Хмільницький повіти; у другій чверті XVI століття кількість повітів зменшилася до шістьох - Кам'янецького, Червоногородського, Барського, Меджибізького, Летичівського та Хмільницького).

Протягом XIV-XVIII століть значна частина міст Подільського воєводства дістала привілеї на магдебурзьке право, яке, зокрема, передбачало вживання у міському діловодстві герба. Найраніше, ще за доби Великого князівства Литовського (у 1374 році), такий привілей одержав Кам'янець-Подільський (пізніше, у 1432 році, його підтвердив польський король), 1458 року - Зінькове, 1537 року - Летичів, 1540 року - Бар (Рів), 1561 року - Старокостянтинів, 1578 року - Проскурів, 1607 року - Вербовець та Сальниця, 1616 року - Ямпіль, у другій половині XVII століття - Ушиця (Стара Ушиця), у середині XVIII століття - Літнівці (Нова Ушиця) і, нарешті, 1776 року - Юзефгрод (Балта). Усі ці міста були за цими привілеями наділені гербами.

Внаслідок другого поділу Речі Посполитої у 1793 році територія Подільського воєводства відійшла до меж Російської імперії. Утворене на більшій частині його території Подільське намісництво було поділено на десять повітів: Кам'янецький, Базалійський, Вербовецький, Городоцький (Грудецький), Зіньківський, Летичівський, Проскурівський, Старокостянтинівський, Ушицький та Ямпільський. Центром намісництва, як і воєводства, залишалося місто Кам'янець-Подільський. Імператорським указом від 22 січня 1796 року усім містам Подільського намісництва було затверджено герби.

Того ж року намісництво було перетворено на губернію. Протягом кінця XVIII - початку XIX століть сформувався її адміністративний поділ. Губернія, на відміну від намісництва, складалася з дванадцятьох повітів: Кам'янецького, Летичівського, Проскурівського, Ушицького, центр якого було перенесено до міста Літнівців (усі ці повіти раніше належали до Подільського намісництва), Балтянського (колишнього Єленського повіту Вознесенського намісництва), Брацлавського, Вінницького, Гайсинського, Літинського, Могилівського, Ямпільського (зарахованих зі складу колишнього Брацлавського намісництва) та Ольгопільського (утвореного з Тульчинського та Бершадського повітів, які також належали до Брацлавського намісництва). Ушицю та Вербовець тоді було понижено до заштатного статусу, Базалію, Зінькове та Ямпіль - до містечкового. Старокостянтинівський повіт перейшов тоді до складу Волинської губернії.

Протягом XIX століття символіка міст Подільської губернії, як і інших земель України, неодноразово переглядалася й доповнювалася. Так, 22 лютого 1851 року було затверджено новий герб для Ольгополя, 20 липня 1852 року - для Балти. Ще пізніше, у 1859-1867 роках, герольдмейстер Б.Кене переоформив усі існуючі міські герби Поділля за новими настановами, а також створив проекти нових відзнак для Балти, Бара, Нової Ушиці та Сальниці.

За тематикою геральдичного змісту увесь цей ряд гербових пам'яток можна поділити на кілька умовних груп. Першу з них, звичайно ж, становитимуть герби ранньогеральдичного періоду з типовими для українського гербівництва доби Речі Посполитої зображеннями зброї (герби Вербовця та Проскурова), а також з оригінальною символікою (герби Летичева та Старої Ушиці) та елементами шляхетської геральдики (герб Старокостянтинова). Інша група складається з відзнак доби "масової" герботворчості, емблематика яких є досить конкретизованою і відбиває переважно особливості географічного положення (герби Городка та Ямполя) та побуту міст: торгівлі (герб Базалії), характерного для міської округи промислу (герб Зінькового).

Ця ж "господарська" тональність притаманна й тематиці міських гербів Ольгополя та Балти, узаконених відповідно у 1851 та 1852 роках, і символам Бара та Сальний;, розробленим 1864 та 1867 року. Досить оригінальним є міський герб Нової Ушиці, проект якого було виконано 1834 року в Подільському губернському правлінні.

Така сукупність різних геральдичних стилів і традицій у міському гербівництві одного регіону, зумовлена особливостями історичної долі цього краю, робить міське гербівництво Поділля надзвичайно цікавою пам'яткою минулого України.

Copyright © 2011 Герби міст України