Місцезнаходження:   ГоловнаГеральдикаЛЬВІВ

Львів

ЛьвівСеред усіх давніх міських та земельних гербів Західної України й Галичини зокрема найголовніше місце, звичайно ж, належить "руському левові" - старовинній геральдичній емблемі Львова та Львівської землі. Зазнавши протягом довгих століть, подібно до гербів Києва, Чернігова, Володимира-Волинського, лише незначних змін, цей унікальний герб став в історії українського регіонального гербівництва непересічною пам'яткою,корені якої сягають княжої доби. Популярність "руського лева" у народі спричинилася до того, що на межі ХІХ-ХХ століть його було визнано науковцями, як і герб Києва "Архангел Михаїл" та емблему Запорозької Січі "козак із самопалом", одним із загальнонаціональних символів України.

Найдавніші літописні згадки про місто Львів датовані 1256 роком. Вважається, що засновником міста був князь Данило Галицький, який дав йому назву на честь свого сина Лева Даниловича. Польська "Хроніка Зиморовича" XVII століття зауважує, що цього ж року Данило Галицький надав Львову герб із "промовистим" зображенням золотого лева на блакитному щиті.

Звичайно, цю згадку польського хроніста не можна вважати незаперечною, але її правдоподібність підтверджує те, що малюнок лева справді був поширеним емблематичним зображенням не лише у княжій сфрагістиці, а й у мистецтві Галицьке-Володимирської держави. Так, зокрема, під час археологічних розкопок стародавнього Галича було знайдено віко кам'яної скрині XII столітті з вирізьбленою на ньому стилізованою фігурою лева.

Якщо ж розглядати це зображення суто як геральдичну емблему, то найдавнішим відомим нині випадком її вживання слід вважати княжу печатку, яка належала синам князя Юрія Львовича Андрієві та Левові й була, судячи з усього, успадкована ними від діда - Лева Даниловича. З одного боку цієї печатки збереглося зображення якогось християнського святого, якого, очевидно, князь вважав своїм покровителем, з іншого - чіткий малюнок лева.

Повторюється цей мотив і на княжій печатці сина Лева Даниловича - Юрія Львовича. На ній збереглося зображення св.Юрія Звитяжця зі списом і щитом, на якому також містився малюнок лева. Немає сумніву, що на межі ХІІІ-ХIV століть цей символ уже оформився як династично-земельний знак галицької княжої династії.

Не було забуто цей княжий знак і пізніше, з початком польської експансії в Галичині. Так, зображення лева, яке було фактичним повторенням емблеми на печатці Юрія Львовича, з'явилося у другій половині XIV століття на печатці князя Володислава Опольського, який був у 1372-1378 роках галицьким намісником польського короля Людвіка І. Цей король, а також його попередник Казимир III Великий розпочали карбування особливих монет для Галичини. На аверсі кожної такої монети містився королівський вензель, а на реверсі - зображення лева, супроводжуване написом "MONETA RUSSIE". Отже, на той час "руський лев" уже остаточно втратив свій династичний зміст і тлумачився як суто земельна відзнака Галичини.

У тому ж XIV столітті, у 1356 році, Казимир III Великий надав львівським міщанам магдебурзьке право. З цього часу у діловодстві Львова почали вживатися особливі міські печатки. Найдавніший зразок такої печатки, відомий нині, датовано 1359 роком. На ньому збереглося зображення традиційного українського символу міста-фортеці - замку з трьома вежами та брамою, у якій - лев, що йде ліворуч. Навколо - латинський напис: "Sigillum civitatis Lemburgensis". Майже повністю ця емблема повторювалася на львівській печатці 1363 року. Подібним символом тоді користувався у своєму діловодстві і львівський міський суд, але на його печатках замок мав лише одну вежу.

Прототипом зображення лева на цих печатках, звичайно ж, був "руський лев" - земельно-династичний княжий знак Галичини. У поєднанні з традиційним символом міста-фортеці цей знак водночас набував і "промовистого" змісту.

Польський хроніст XV століття Ян Длугош, описуючи події Грюнвальдської битви, зауважував, що львівські вояки виступили у цій битві під корогвою блакитного кольору з зображенням золотого лева, що спинається передніми лапами на скелю. Таке саме зображення з'явилося у 1434 році на гербі новоутвореного Руського воєводства, яке складалося зі Львівської, Галицької, Перемиської та Сяніцької земель. К.Нєсєцький подав в одній із своїх праць такий опис цього герба: "Лев золотий у короні золотій, який спинається передніми лапами на скелю". Аналогічний герб у своєму діловодстві вживала і Львівська земля як окрема частина Руського воєводства. Описаний К.Нєсєцьким герб діяв без змін до 1772 року. Щоправда, у XVI столітті було здійснено спробу зробити тло відзнаки Львівщини червоним, наблизивши таким чином її барви до державних кольорів Королівства Польського, але успіху ця спроба не мала.

Особливий герб було також узаконено для Львівської католицької єпископії: на блакитному тлі - Богородиця з немовлям Ісусом на руках, що стоїть на оберненому рогами догори півмісяці, під яким - золотий лев.

Дещо складнішою була у XVI-XVIII століттях доля міського герба Львова. 1526 року король Сигізмунд І Старий підтвердив своїм привілеєм львівську емблему XIV століття з малюнком лева та замку з трьома вежами. Цей герб, зокрема, можна побачити на численних друкарських виданнях Івана Федоровича, а також Львівського братства. Однак 1583 року місцевий католицький архиєпископ Ян Соликовський з дозволу папи Сикста V змінив герб міста, надавши йому вигляду геральдичного лева, який тримає у передній лапі три горбки, увінчані восьмикутною зіркою. Зокрема, саме такий вигляд мала фігура лева на флюгері львівської ратуші, виготовлення якого датується XVIII століттям. Щоправда, ця зміна не дістала схвальної оцінки у магістраті, і протягом XVII-XVIII століть на львівських печатках містилися зображення одразу двох гербів міста - 1526 та 1583 років. Відомі зразки таких печаток, датовані 1632 та 1694 роками. У другій половині XVIII століття обидва різновиди міського герба поєдналися ще тісніше: у брамі замку з трьома вежами - лев із увінчаними зіркою трьома горбками в лапах.

Саме цей "змішаний" варіант герба ліг в основу міської відзнаки Львова після приєднання Галичини у 1772 році до австрійських володінь. Новий львівський герб, затверджений цісарем Йосифом II 6 листопада 1789 року, мав такий опис: "На блакитному тлі замок із трьома вежами та відчиненою брамою, у якій обернений праворуч золотий лев, що тримає три срібні гірки з восьмикутною зіркою над ними. Щит обрамлено золотим картушем і увінчано п'ятилистковою короною".

На тогочасній міській печатці Львова зображення герба супроводжував польський напис: "Prezydyum magistratu krol. stol. miasta Lwowa".

Щодо земельного герба Руського воєводства, то після першого поділу Речі Посполитої він вийшов з ужитку. Для "Королівства Галіції та Лодомерії" як "коронного краю" Австрії імператриця Марія-Терезія затвердила герб із традиційним зображенням золотого лева на блакитному тлі, супроводжуваного унизу та з боків трьома золотими коронами. Однак "терезіянського лева" невдовзі замінив новий "промовистий" герб Галицького намісництва, частково навіяний давньою символікою Галицької землі Руського воєводства: розділений червоним поясом блакитний щит, у верхній частині якого - чорна галка, а у нижній - три золоті корони. Крім того, у тогочасному діловодстві Галичини вживався також герб "королівств Галіції та Лодомерії й герцогств Освєнцімського та Заторського" розколений та розділений щит, у першій частині якого - на блакитному тлі три золоті корони, у другій - на срібному тлі два шахові червоно-срібні пояси, у третій - на срібному тлі червоний орел, у четвертій - на блакитному тлі золотий орел.

Під час революції 1848 року утворена у Львові Головна Руська Рада відновила як гербову відзнаку Галичини герб Руського воєводства з зображенням лева, що спинається на скелю. Цей символ з'явився тоді на прапорах Руської національної гвардії, загони якої було утворено у Яворові, Стрию, Бережанах та інших містах краю. Однак після припинення діяльності Головної Руської Ради у 1851 році давній герб Львівщини знову було скасовано й замінено офіційними "королівськими" відзнаками. Давній княжий символ регіону - "руський лев" - зберігся лише на міському гербі Львова, що діяв до 1918 року без змін.

У 1927 році польський уряд підтвердив львівський герб редакції 1789 року, додавши, щоправда, до нього стрічку з латинським девізом "Semper fidelis" ("Завжди вірний"). Звичайно ж, цей додаток до герба мав чітке ідеологічне спрямування.

Історія старовинного герба міста Львова є яскравим взірцем успадкування міського та регіонального символу ще з княжої доби. "Руський лев", як і вже розглянутий нами герб Києва "Архангел Михаїл", залишався по суті своїй незмінним протягом багатьох століть, чому сприяла його глибока національна й історична традиційність. Про це свідчить використання зображення "руського лева" у гербах не лише Львова та Львівщини, а й інших західноукраїнських міст, зокрема Жидачева, Берегового. Показником виразного національного змісту львівського герба є і його усталена кольорова гама, у якій домінують українські геральдичні барви - блакитна та золота (до речі, саме "руські штандарти" 1848-1851 років стали згодом прототипами сучасного державного прапора України).

Чи не найвлучніше про роль "руського лева" в історії українського гербівництва минулих століть висловився 1912 року Степан Томашівський: "Не може бути жодного сумніву в тім, що найстаршим і традиційно безперервним знаком на українських землях є лев; ніякий другий не може в тім напрямі ставати поруч нього. Він передовсім сягає в часи державної самостійності нашого народу, а територіально беручи, він зовсім не є знаком для самої тільки Галичини. Лев був знаком для всієї Галицько-Володимирської держави, що обіймала велику більшість усіх українських земель від Вислока по Дніпро і від долішнього Буга по Карпати і Чорне море".

Copyright © 2011 Герби міст України