Місцезнаходження:   ГоловнаГеральдикаКИЇВ

Київ

КиївЗнавці української геральдики наголошують, що старовинний герб давньої столиці України - "Архангел Михаїл" - походить із часів Київської Русі, з доби, коли у Руській державі почали виокремлюватися князівства, кожне з яких поступово формувало свій характерний територіальний знак. Але даних про це до наших днів дійшло небагато, і вони, на жаль, не завжди є вірогідними, тому дослідники змушені робити гіпотетичні припущення на основі нечисленних окрушин, що збереглися донині, зокрема й тих, що розповідають нам про територіальний знак Києва та Київщини княжої доби. Це - печатки та прикраси, на яких зображено християнського покровителя міста Києва - святого Архистратига Михаїла.

Існує версія про візантійське походження герба Києва. Згідно з нею перший київський митрополит Михаїл, що посідав руську кафедру десь із 992 по 1008 рік, мав на печатці образ свого ангела. Однак звістку про це слід сприймати як легендарну, бо ні зображення, ні опису печатки Михаїла до нашого часу не збереглося. Щоправда, на печатці іншого київського митрополита-грека - Єфрема - ми бачимо виразний малюнок ангела в короткій воїнській одежі зі списом у руці, тобто з атрибутами, які у православній іконографії властиві лише св. Михаїлові. Отже, печатка Єфрема - найдавніше в історії Києва зображення св. Архангела Михаїла, яке почасти можна вважати геральдичним.

Образ св.Михаїла почав набувати характеру державно-регіонального символу на межі XI-XII століть. Це підтверджують печатки великого князя Святополка Ізяславича, який мав християнське ім'я Михайло (за тогочасним звичаєм, багато князів вживало на печатках зображення своїх покровителів). Те, що на печатках вміщено образ саме св. Михаїла, підкреслює не лише хресне ім'я князя, а й характер малюнку: погрудне зображення ангела в бойовому обладунку, що тримає списа та якийсь круглий предмет (сферу або щит); поряд - літери "МХ" або "АИЛ".

Починаючи від Святополка-Михаїла, київські князі вживають зображення св. Архистратига Михаїла як свій державний знак. Це стосується вже наступника Святополка - Володимира Мономаха. Хоча, за традицією, на печатках Мономаха, який у хрещенні отримав ім'я Василь, містилося зображення святителя Василія Великого, до нас дійшли амулети князя - "змійовики", найтиповіші серед яких мали такий вигляд: постать ангела у довгій одежі зі сферою в лівиці й предметом на довгому ратищі (жезлом чи списом) у правиці. Біля постаті - літери "МХ" та "ИЛЄ".

Слід, однак, зауважити, що на початку XII століття зображення св.Михаїла як княжого знаку ще не було усталеним, воно траплялося на печатках удільних князів (найчастіше тих, що мали хресне ім'я Михайло). Постійне використання цього символу як державного бере початок від княжіння Мономахового онука Ростислава Мстиславича (що у хрещенні також був наречений Михайлом). Ангел на печатці Ростислава одягнений у вишивану довгу ризу, в руках має сферу з хрестом та фігурного списа. Навколо напис:"АРХИ. МИХАИЛ". Троє дітей Ростислава, що стали його наступниками на київському престолі (Мстислав-Федір, Роман-Борис та Рюрик-Василь), як і батько, мали на печатках такий самий образ ангела. Важливим є те, що жоден із цих князів не мав хресного імені Михайло, отже, княжий знак почав утрачати особистий характер і набувати характеру династично-державного. Таким чином, у XII столітті геральдичний знак "Архангел Михаїл" утвердився як державна відзнака київських князів. Це стало першою віхою в багатовіковій історії герба української столиці.

Київські геральдичні пам'ятки межі ХІІІ-ХІV століть, коли Київщина перебувала під татарською зверхністю, до нашого часу не збереглися. Але вже доба литовського панування прояснює чимало цікавих моментів в історії київського герба. Так, К.Нєсецький зауважував, що у першій половині XIV століття на печатці великого князя литовського Гедиміна - першого князя з титулом "литовсько-руського володаря", за часів якого, за М.Грушевським, "уже й Київ стояв під литовськими впливами", з'явилася постать ангела. Цілком можливо, що Гедимін, сам переконаний язичник, вживав на печатці стару київську емблему, аби підкреслити початок литовської великокняжої експансії на Київщині (засвідчує про це й те, що жоден з Гедимінових наступників не вживав "ангела" як свій княжий знак).

Син Гедиміна Ольгерд у другій половині XIV століття призначив київським князем свого сина Володимира, який запровадив у Києві карбування срібної монети. З гербового боку ці монети мали зображення у вигляді перекинутого "двозуба" з двома зірками й хрестами. Цей княжий знак невизначеного походження вживався досить недовго.

Наприкінці XV століття князівське урядування на Київщині було скасовано. Оскільки після Кревської унії 1385 року литовські князі дотримувалися пропольської орієнтації, на місці старого Київського князівства за польським взірцем було утворено воєводство, першим воєводою якого став пан Мартин Гаштольд (Гоштаутас). Тоді ж воєводство одержало герб, у якому повторювався мотив символіки давніх княжих печаток Київської Русі: "Ангел білий на червоному тлі, що тримає в одній руці меча оголеного, долі вістрям спущеного, а у другій піхви".

На думку більшості дослідників, цей герб символізував покору київських воєвод великокняжій владі, оскільки у геральдиці опущений меч є алегорією покори. Срібна (біла) постать ангела містилася на червоному тлі - білий та червоний кольори здавна були державними барвами Польщі. За польсько-литовською традицією, цей герб отримав назву "Vir Armatus" - "муж озброєний".

На корогвах Київського воєводства, окрім герба з постаттю ангела, малювався ще один герб - чорний ведмідь на срібному тлі. Але ця емблема невідомого походження була одиничною, вона не мала зв'язку зі старими київськими символами і не вплинула на подальший розвиток геральдики Києва.

Між 1494 та 1497 роками великий князь литовський Казимир надав київським міщанам привілей на право самоврядування на основі магдебурзького права. Очевидно, тоді ж місто Київ отримало й герб. Частина дослідників вважає, що він був аналогічним гербові воєводства, тобто мав зображення срібного ангела на червоному тлі; інші припускають, що міським гербом Києва став тоді герб "Куша", який тривалий час був неодмінним атрибутом київської магістратської символіки.

Як і кожне місто, наділене магдебурзьким правом, Київ мав магістрат як орган міського уряду. На печатці магістрату містився малюнок самострілу (або руки з самострілом), який називався у польських описах "кушею". Зображення "куші" зберігалося на магістратських печатках Києва аж до другої половини XVIII століття (зображення зброї, як відомо, було поширеним явищем в українській міській геральдиці польсько-литовської доби). Це дало підставу багатьом дослідникам наголошувати на тому, що "самостріл" є якимось "самобутнім" гербом Києва, на відміну від "офіційного" з постаттю св. Михаїла. Однак прибічникам цієї думки слід рахуватися з тим, що емблематика міських магістратів за доби Речі Посполитої могла бути відмінною від затверджених гербів цих міст. Окрім того, емблема "Куша" фігурувала у системі шляхетського гербівництва королівської Польщі, що також ускладнює питання про "самобутність" цього герба.

Свою особливу символіку за доби польського панування мала також Київська архиєпископія: на її гербі малювалася постать однієї з святих покровительок міста - великомучениці Софії з доньками Вірою, Надією та Любов'ю.

У такому вигляді всі ці київські відзнаки залишалися незмінними аж до приєднання Києва до Російської держави в середині XVII століття. Але в історії цих символів слід згадати ще декілька фактів. 1595 року єпископ Верещинський запропонував розділити Київ на три самоврядні частини й кожній надати свій герб: Королівській - зображення руки в хмарах із короною; Подільській (Нижній) - таку ж руку зі скіпетром замість "колишнього варварського лука" (так Верещинський схарактеризував емблему магістрату - самостріл); Біскупській - митру з родовим гербом Верещинських. Ця спроба замінити давні міські відзнаки на нові "вірнопіддані" емблеми, однак, не мала успіху.

Цікавою пам'яткою київської символіки були також знамена, захоплені в Києві у 1651 році військом польського гетьмана Радзівілла. На трьох із цих знамен (які, найімовірніше, належали київському магістратові) є зображення лука й стріли. Варто зауважити, що ця магістратська емблема (очевидно, спрощене зображення "куші") на прапорах не мала усталених кольорів: на одному з них лук малювався жовтим на цеглястому тлі, на другому - жовтим на блакитному тлі, на третьому - цеглястим на жовтому тлі. Із цим обов'язково повинні рахуватися ті дослідники, котрі вважають самостріл "самобутнім" гербом Києва, оскільки герб, за правилами геральдики,повинен мати постійні чітко визначені барви. Зображення на прапорах 1651 року не відповідають цій умові. Важливим є також те, що одне з захоплених Радзівіллом знамен має на жовтому полотнищі малюнок руки з полум'яним мечем - атрибутом православної іконографії Архистратига Михаїла.

На час приєднання Лівобережної України до Росії в останній якраз розпочався процес геральдизації земельних відзнак. Виготовлялися численні знамена, на яких поряд із державним двоголовим орлом містилися менші герби різних земель та країв. Так, в описі гербового прапора 1666 року згадується герб Києва. Пізніше, у Великій державній книзі 1672 року, так званім "Титулярнику", з'явилася емблема Київської землі: у візерунчастому картуші зображений ангел у воїнській одежі з піднесеним (на відміну від герба воєводства) мечем та круглим щитом. Навколо напис: "КІЄВСКІИ". Такий самий малюнок із написом "Kiovia" є й на печатці Петра І, малюнок якої зафіксував у своєму щоденнику 1698-1699 років австрійський дипломат Й.Корб.

Тоді, як і раніше, київський магістрат вживав печатку з зображенням самострілу. Зберігся прорис подібної печатки, датованої 1698 роком, з написом: "ПЄЧАТ МЄСКА МАЇСТРАТУ ЄГО Ц. В. КЇЄВСКІЯ WТЧІН.". Цікаво, що над щитом із фігурою самострілу малювався клейнод у вигляді трьох пер, як і на згадуваному вже польському шляхетському гербі "Куша".

Символ "Архангел Михаїл" також мав свою традицію у побуті магістрату. 1697 року на його будинку було встановлено скульптуру-барельєф св.Михаїла, що мав у руках сферу та списа, яким простромлював змія. Д.Щербаківський підкреслював, що скульптура була механізованою: коли магістратський годинник вибивав дванадцяту годину, архангел дванадцять разів пронизував списом змія.

З 1722 року один з керівників петербурзької Герольдмейстерської контори італієць Франческо Санті працює над першими проектами гербів міст Російської імперії. Серед них був і проект герба Києва, складений за емблемою "Титулярника": на блакитному тлі срібна постать св.Михаїла (названого поки що просто "ангелом") із піднесеним мечем та щитом. Так виглядав герб і у середині XVIII століття. Полковий гербівник 1729 року, складений за наказом фельдмаршала Мініха, подавав такий опис герба: "Київський, за старим. Посередині ангел у білій одежі, з мечем, сяйво жовте, тло лазурове". Хоча постать святого тут не конкретизовано, її атрибути властиві лише іконографії Архистратига Михаїла.

В українських містах тоді ще зберігалося козацьке самоврядування, отож на печатках полкових та сотенних канцелярій почали з'являтися нові герби міст. Так, на печатці полкової канцелярії Києва 1738 року вміщено зображення ангела з мечем та круглим щитом - київський герб, відповідний до проекту Санті та малюнку у гербівнику 1729 року. Гербовий щит на печатці вінчає князівська корона, а з боків огортає мантія.

4 червня 1782 року герб Києва як головного міста нещодавно утвореного Київського намісництва дістав імператорське затвердження. Його урядовий опис був таким: "Архангел Михаїл у срібній одежі на блакитному тлі. Старий герб".

Описи Києва останньої чверті XVIII століття подають детальнішу характеристику герба: "Архангел Михаїл зображений на блакитному тлі, стоячи на горі у вояцькім обладунку, тримаючи у правиці меча, а в лівиці щита; голова непокрита, коло голови вінець". Така редакція герба проіснувала без змін до середини XIX століття. Лише 1851 року щит герба Києва як губернського міста було увінчано імператорською короною (таке зображення можна побачити на п'єдесталі пам'ятника князю Володимиру у Києві, спорудженого у 1853 році).

Крім того, у другій половині XVIII століття київський магістрат відмовився від вживання печатки з "кушею". Так, один з останніх її різновидів датований 1762 роком, а опис Києва 1775 року вже стверджує про цю печатку: "Вона нині більш не вживається".

У 1856 році герольдмейстер Б.Кене, працюючи над переробкою земельних гербів Російської імперії, переглянув і київську відзнаку. Складений під його редакцією на основі давнішої символіки герб Київської губернії, затверджений 8 грудня 1856 року, виглядав так: "На блакитному тлі Святий Архистратиг Михаїл у срібнім одязі та оружжі, з полум'яним мечем та срібним щитом. Щит герба увінчано імператорською короною й обрамлено золотим дубовим листям, з'єднаним Андріївською стрічкою".

Міський герб Києва, також розроблений Кене, відрізнявся від губернського герба лише прикрасою навколо щита: замість дубового листя на ньому малювалося золоте колосся, з'єднане Олександрівською стрічкою, а замість імператорської корони щит вінчала Мономахова шапка, "оскільки місто було місцем перебування царюючих великих князів".

У грудні 1912 року київська міська дума подала на ім'я герольдмейстера О.Барсукова прохання змінити у міському гербі Києва Олександрівську стрічку на Володимирську, "на знак того, що це є місто святого Володимира". Змінений герб, виконаний у графіці художником Серебряковим, отримав імператорське затвердження лише З лютого 1917 року. До речі, переробка герба Києва була останнім актом у діяльності Герольдії за весь час її існування.

Copyright © 2011 Герби міст України