Місцезнаходження:   ГоловнаЛівобережжя

Герби міст Лівобережжя

Відомості про найдавніші міста Лівобережжя сягають своїми коренями ще межі ІХ-Х століть: так, уже у договорі князя Олега Віщого з Візантією, датованому 907 роком, згадується місто Переяслав. Як зазначає інша літописна звістка, за заповітом Ярослава Мудрого у 1054 році Переяслав став столицею окремої княжої землі. Згідно з цими відомостями, першим переяславським князем тоді став молодший син Ярослава - Всеволод, батько Володимира Мономаха, який також певний час посідав переяславський княжий стіл. Протягом XI-XIII століть у Переяславській землі було засновано та розбудовано такі міста, як Лубни (Лубен), Полтава (Лтава), Говтва (Голтав), Пирятин.

З середини XIV століття Переяславщина опинилася у межах володінь Великого князівства Литовського, у складі Київського князівства, перетвореного 1471 року на воєводство. Пізніше, уже за доби Речі Посполитої, міста краю почали отримувати від королів привілеї на магдебурзьке право, яке передбачало вживання у міському діловодстві герба. 1591 року такий привілей одержали Лубни, 1592 року - Пирятин, на початку XVII століття - Золотоноша та Миргород, 1620 року - Переяслав, між 1646 та 1648 роками - Полтава і, нарешті, 1663 року, вже після подій Хмельниччини, - Остер та Козелець. Значна частина цих міст належала у першій половині XVII століття до "Вишневеччини" - маєтностей князів Вишневецьких.

За доби Гетьманщини колишню лівобережну частину Київського воєводства було поділено на полки та сотні. Цей адміністративний поділ час від часу зазнавав змін. За остаточним його варіантом територія регіону входила до складу Лубенського, Миргородського, Переяславського, Полтавського та частково Київського полків. Деякий час (у другій половині XVII століття) окремо виділялися також Іркліївський, Кременчуцький та Кропивенський полки.

1781 року на землях цих полків було утворено Київське намісництво, яке поділялося на одинадцять повітів - Київський, Говтвянський, Городиський, Золотоніський, Козелецький, Лубенський, Миргородський, Остерський, Переяславський, Пирятинський та Хорольський. 4 червня 1782 року для всіх повітових міст намісництва було затверджено герби, символіка яких повністю повторювала давніші емблеми цих міст.

Згодом, у грудні 1796 року, територію Київського намісництва (крім частини Київського повіту) було зараховано до складу Малоросійської губернії, а з 1802 року — до Полтавської, крім Остерського та Козелецького повітів, приписаних до Чернігівщини. Крім того, до Полтавської губернії було додано також територію колишніх Полтавського та Кременчуцького повітів Катеринославського намісництва та частину повітів колишнього Чернігівського намісництва. Остаточний адміністративний поділ Полтавської губернії нараховував 15 повітів: Полтавський, Гадяцький, Зіньківський, Золотоніський, Кобеляцький, Костянтиноградський. Кременчуцький, Лохвицький, Лубенський, Миргородський, Переяславський, Пирятинський, Прилуцький, Роменський та Хорольський. Місто Городище було перейменовано на Градизьк і понижено до заштатного статусу, Говтву - до статусу містечка.

Усі міста Полтавської губернії, крім чотирьох міст, переведених у 1796 році до Полтавської губернії зі складу Катеринославського намісництва, користувалися протягом XIX століття гербами, наданими ще 1782 року. Щодо ж згаданих чотирьох міст, то 24 квітня 1798 року свій герб одержав Кременчук, 22 травня 1803 року - Полтава і у квітні 1842 року — Кобеляки та Костянтиноград (до Повного зібрання законів Російської імперії два останні герби занесено не було).

Геральдичні риси гербів міст Київського намісництва, узаконених у 1782 році, є властивими українському гербівництву доби Речі Посполитої та Гетьманщини. У цьому ряді відзнак ми можемо виділити традиційні для цього періоду тематичні групи: зображення зброї (герби Говтви, Городища, Лубен, Пирятина, Хорола), архітектурних споруд (герби Остра, Переяслава), композицій з хрестів та зірок (герби Золотоноші, Миргорода). Не є тут винятком і герб Козельця з його так само типовою й характерною для ранньогеральдичного періоду "промовистою" символікою.

Щодо гербів міст, які наприкінці XVIII століття належали до Катеринославського намісництва, то їхня емблематика більш властива саме пізньогеральдичній добі. Так, герб Полтави, автором першої редакції якого є ще італієць Франческо Санті, запрошений до роботи у Герольдмейстерській конторі Петром І, та відзнака Кобеляк 1842 року під певним впливом офіційної ідеології тих часів відтворюють події Північної війни початку XVIII століття; герб Костянтинограда, створений того ж 1842 року, нагадує про історію виникнення міста. Нарешті, герб Кременчука за простотою й чіткістю своєї символіки є спорідненим з українським гербівництвом "масової" доби.

Copyright © 2011 Герби міст України